Боргова криза єврозони

Зміст

• Причини
• Рішення
• Вплив Договору
• Наслідки
• Як могла скластись криза
• Що було на кону

За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, боргова криза єврозони була найбільшою загрозою у світі в 2011 році, а в 2012 році ситуація лише погіршилася. Криза розпочалася в 2009 році, коли світ вперше зрозумів, що Греція може дефолтувати свій борг . За три роки він переріс у потенціал дефолту державного боргу з боку Португалії, Італії, Ірландії та Іспанії. Європейський Союз на чолі з Німеччиною та Францією намагався підтримати цих членів. Вони ініціювали порятунок від Європейського центрального банку (ЄЦБ) та Міжнародного валютного фонду, але ці заходи не утримали багатьох від сумнівів у життєздатності самого євро.

Після того, як президент Трамп погрожував подвоїти мита на імпорт алюмінію та сталі з Туреччини в серпні 2018 року, вартість турецької ліри знизилася до рекордно низького рівня по відношенню до доларів США побоювань, що погане здоров'я турецької економіки може спричинити чергову кризу в Багато європейських банків володіють пакетами акцій турецьких кредиторів або надають позики турецьким компаніям. Коли ліра стрімко падає, стає менше шансів, що ці позичальники можуть дозволити собі повернути ці позики. Неплатежі можуть серйозно вплинути на європейську економіку.

Причини

По-перше, не застосовувались покарання для країн, які порушили співвідношення боргу до ВВП, встановлене засновниками Маастрихтських критеріїв ЄС. Це пояснюється тим, що Франція та Німеччина також витрачали понад ліміт, і було б лицемірно санкціонувати інших, поки вони упорядкували власні будинки. Ніяких санкцій, крім виселення з єврозони, суворого покарання, яке послабило б силу самого євро, не було. ЄС хотів зміцнити силу євро.

По-друге, країни єврозони отримали вигоду від влади євро. Вони насолоджувались низькими процентними ставками та збільшенням інвестиційного капіталу. Більша частина цього потоку капіталу надходила з Німеччини та Франції до південних держав, і це збільшення ліквідності підвищило заробітну плату та ціни, що зробило їхній експорт менш конкурентоспроможним. Країни, що використовують євро, не можуть зробити те, що робить більшість країн, щоб охолодити інфляцію: підвищити процентні ставки або надрукувати менше валюти. Під час спаду податкові надходження впали, але державні витрати зросли, щоб оплатити безробіття та інші пільги.

По-третє, заходи жорсткої економії уповільнили економічне зростання, надто обмежуючи. Вони збільшили рівень безробіття, скоротили споживчі витрати та зменшили капітал, необхідний для кредитування. Грецькі виборці набридли спаду і закрили грецький уряд, надавши рівну кількість голосів партії "без жорсткої економії" Сирізи. Однак замість того, щоб залишити єврозону, новий уряд працював над продовженням жорсткої економії. У довгостроковій перспективі заходи жорсткої економії полегшать грецьку боргову кризу.

Рішення

У травні 2012 року канцлер Німеччини Ангела Меркель розробила план із 7 пунктів, що суперечило пропозиції новообраного президента Франції Франсуа Олланда створити єврооблігації. Він також хотів скоротити жорсткі заходи та створити більше економічних стимулів. План Меркель:

1. Запустіть програми швидкого старту, щоб допомогти стартапам бізнесу
2. Послабте захист від незаконного звільнення
3. Ввести "міні-робочі місця" з меншими податками
4. Поєднуйте учнівство з професійною освітою, спрямованою на безробіття серед молоді
5. Створити спеціальні фонди та податкові пільги для приватизації державного бізнесу
6. Створення спеціальних економічних зон, таких як у Китаї
7. Інвестуйте у відновлювану енергію

Меркель виявила, що це працює для інтеграції Східної Німеччини, і побачила, як заходи жорсткої економії можуть підвищити конкурентоспроможність усієї єврозони. План із 7 пунктів відповідав міжурядовому договору, затвердженому 9 грудня 2011 р., Де лідери ЄС погодились створити фіскальну єдність, паралельну валютному союзу, який вже існує.

Вплив Договору

Договір зробив три речі. По-перше, це забезпечило виконання бюджетних обмежень Маастрихтського договору. По-друге, він запевнив позикодавців, що ЄС буде стояти за суверенним боргом своїх членів. По-третє, це дозволило ЄС діяти як більш інтегрований підрозділ. Зокрема, договір створить п'ять змін:

1. Країни-члени єврозони на законних підставах надавали б певні бюджетні повноваження централізованому контролю ЄС.
2. Члени, які перевищили коефіцієнт дефіциту до ВВП 3%, зазнають фінансових санкцій, і про будь-які плани випуску державного боргу слід повідомляти заздалегідь.
3. Європейський фонд фінансової стабільності був замінений постійним фондом допомоги. Європейський механізм стабільності набув чинності в липні 2012 року, і постійний фонд запевнив кредиторів, що ЄС буде стояти за своїми членами, знижуючи ризик дефолту.
4. Правила голосування в ЄМС дозволять приймати надзвичайні рішення з 85% кваліфікованою більшістю, що дозволяє ЄС діяти швидше.
5. Країни єврозони позичать МВФ ще близько 200 мільярдів євро від своїх центральних банків.

Це відбулося після фінансової допомоги в травні 2010 р., Коли лідери ЄС та Міжнародний валютний фонд пообіцяли 720 млрд. Євро (близько 920 млрд. Доларів), щоб запобігти черговій кризі боргу, яка не може спричинити чергову аварію на Уолл-стріт. до 14-місячного мінімуму щодо долара.

Лібор піднявся, коли банки почали панікувати, як і в 2008 році. Тільки цього разу банки уникали токсичних грецьких боргів один одного замість іпотечних цінних паперів.

Наслідки

По-перше, Великобританія та кілька інших країн ЄС, які не є членами єврозони, відмовилися від договору Меркель. Вони переживали, що договір призведе до "дворівневого" ЄС. Країни єврозони можуть створити преференційні договори лише для своїх членів і виключити країни ЄС, які не мають євро.

По-друге, країни єврозони повинні погодитися на скорочення витрат, що може уповільнити їх економічне зростання, як це було в Греції. Ці заходи жорсткої економії були політично непопулярними. Виборці можуть залучити нових лідерів, які можуть вийти з єврозони або самого ЄС.

По-третє, стала доступною нова форма фінансування - єврооблігації. ЄСМ фінансується на 700 мільярдів євро в єврооблігаціях, і вони повністю гарантовані країнами єврозони. Як і казначейство США, ці облігації можна купувати та продавати на вторинному ринку. Конкуруючи з казначейськими органами, єврооблігації можуть призвести до підвищення процентних ставок у США.

Як могла скластись криза

Якби ці країни мали дефолт, це було б гірше, ніж фінансова криза 2008 року. Банки, першочергові власники суверенного боргу, зазнають величезних збитків, а менші - зазнають краху. У паніці вони скоротили надання позик одне одному, і ставка Лібора зросте вгору, як у 2008 році.

ЄЦБ мав багато суверенних боргів; дефолт поставив би під загрозу його майбутнє та загрожував виживанню самого ЄС, оскільки неконтрольований державний борг може призвести до рецесії або глобальної депресії. Це могло бути гірше, ніж криза державного боргу 1998 року. Коли Росія зазнала дефолту, це зробили і інші країни з ринком, що розвиваються, але не розвинені ринки. Цього разу дефолтом загрожували не ринки, що розвиваються, а розвинуті ринки. Німеччина, Франція та США, які є основними спонсорами МВФ, самі мають велику заборгованість. Було б мало політичного апетиту, щоб додати до цього боргу для фінансування необхідних масштабних фінансових заходів.

Що було на кону

Такі рейтингові агентства, як Standard & Poor's та Moody's, хотіли, щоб ЄЦБ активізував і гарантував борги всіх членів єврозони, однак Німеччина, лідер ЄС, виступила проти такого кроку без запевнень. Вона вимагала від країн-боржників встановлення жорстких заходів, необхідних для навести лад у своїх фіскальних будинках. Інвестори переживають, що заходи жорсткої економії лише уповільнять будь-який економічний пожвавлення, і країни-боржники потребують такого зростання для погашення своїх боргів. Заходи жорсткої економії потрібні в довгостроковій перспективі, але шкідливі в короткостроковій перспективі.